Вівторок, 23 січня, 2018

Сирний сувенір з Космач

У селищі Космач Косівського району їх виготовляє народна майстриня Олена Кравчик. Жінка більше 40-ка років займається цим ремеслом, а її коники – справжні сирні витвори мистецтва. Тому її роботи часто забирають на виставки до Києва чи Львова.
 
Спочатку коників виготовляли лише у Брустурах, а потім перейняли й космацькі майстри. Робили здавна, ніхто й не пам’ятає відколи. Є така співанка: «Йшов гуцул з полонини в широкім ремене, приніс він свої любці трохи сиру в жмене. Заки він той сир приніс, а сир розігрівси. Покрутив він туди-сюди – коник і зробивси».
 
Пані Олена каже, що колись коників робили лише на Великдень, для святкового кошика. Потім почали виготовляти й на інші свята. Цього ремесла жінка навчилася від свекрухи, яка родом була з Брустурів. Зараз у Космачі пані Олена єдина робить великі коники з наїзниками, бесагами, з упряжкою, вуздечками. Виготовляє також і простенькі. На великий виріб з вершником – йде два кілограми сиру. Роблять їх лише з коров’ячого сиру, бо овечий дуже жирний.
 
На сьогоднішній день пішла мода замовляти сирні коники на весілля. Останній раз зробила більше 300 штук. Їх кожному гостю кладуть на тарілку, як прикрасу. Можна з’їсти або забрати на пам’ять, бо такий коник може зберігатися роками. Також пані Олена робить весільні калачі з сиру та оздоблює їх кониками, пташками, оленями.
 
Майстриня так готує сир для коників. Молоко трохи підігріває і додає глєг – спеціальний порошок, який роблять з висушеного шлуночка молодого теляти. Молоко гусне, його підвішуює щоб стікало та засихало.
 
Потім той сир кидаює у гарячу воду і вимішуює. Відставляює і знов вимішуює. Маса стає такою, як гума, і тягнеться. Тоді й можна ліпити коники. Правда, трохи треба попекти пальці, але з часом звикаєш. 
 
За роботою не помічаєш як тікає час, бо то страшенно захоп­лююче заняття!!!